* * *

Все  ніби  так,  як  має  бути:
Дружина,  дім,  одна  сім́  я,
Але  чомусь  стискає  груди,
Й  десь  там  болить  душа  моя.

Від  того,  що  не  має  сили,
Як  в  ті  колишні,  ясні  дні…
Раніш  таким  було  все  милим.
І  жив  я  ніби  уві  сні.

Тоді  хотілося  ще  жити,
І  зустрічати  день  новий,
Про  інших  дбати,  та  любити
Навколо  світ,  що  повен  мрій.

Досить  скиглити,  й  зітхати,
Жити  в  споминах,  та  снах.
Спочатку,  добре  б  розпочати
Сьогоднішній  змінити  жах.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229479
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2010
автор: Платон Маляр