Опівночі прозрів сліпий.
А темно - хоч виколюй очі,
Відкрий ти їх, чи їх закрий, -
Ті ж самі чорні надра ночі.
Буває люд в часи прозрінь
Не має права і науки,
З очей зірвавши пітьми тінь,
Поводарів хапає руки.
Йому свобода сонцем б’є
І крушить все минуле й чорне,
Та він мов кріт єство своє
Ніяк до світла не пригорне.
При світлі видко вади злі.
Тому й не завжди ми охочі
Аби у цьогосвітній млі
На себе нам відкрились очі.
Та мужнім будь! І користай
Із переваг ясної днини,
Вона - повернення у рай
І шанс для кожної людини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229339
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2010
автор: Рідний