Буває, здається, скінчилось життя,
І хочеться впасти безмовно і спати
У тихих просторах свого забуття,
Не бачити попелу власної хати.
Та він розлетиться палаючим цвітом
Навколо, не знаючи істини й щастя.
Я вірю - засвітить іскру′ перед світом,
Маленьку, та їй розгорітися вдасться.
І встане народ старовинний із праху,
Побачать усі - геніальний народ.
Не буде ні чвар, ні лукавства, ні страху,
Отримає давню вагу нагород.
І хоч він не всім може бути знайомий,
Та в час нелегкий, в час страждань і образ
Жертовним геройством своїм був відомий,
Європа і світ, де були б ви без нас?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229303
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2010
автор: Feo-Dot