ще трішки грудня загляда в вікно,
холодить серце вже давно приручене.
те,що навкруг - це не життя...кіно,
написане сліпим,глухим озвучене.
вдихнув ковток повітря і застиг.
в уяві сніг вернув у дощ осінній...
чому мовчать всі образи святих,
коли ти на колінах й в голосінні ?
о,скільки слів розтрачено впусту...
лиш серця серце чує голосіння.
я до кімнати грудень не впущу,
допоки злива не стиха осіння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229122
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2010
автор: nepe4alna