.. забившись в куток, я повторювала його слова-
тоді від сивини було лоскотно й так сміливо,
а завтра він повернеться в мій світ -
і знову погоня.
Долоні шукають прихованих натяків на диво
( та ти не права...
як завжди ти чомусь не права)
--------------------------------------------
Переслідуєш, болиш мені і стукаєш в ранок,
твоя дорослість обіймає вулиці і не спиться...
Загубиш цю ніч в компанії зрадниць-панянок,
а потім плюватимеш вслід,їм в засмучені лиця.
Тоді забившись в куток я на тебе дарма чекала,
а ти все приходив з чужих уст і себе славив.
Ти читав про любов і про смерті з Непалу
і ковтав мене пошепки, засипаючи медом у каву.
Тоді забившись в куток я дивилась на твоє фото,
а потім історія втечі, плітки на бруківці-огидно.
Ти писав, обіцяв ( не мені )...це ж робота,
а мені не сміялось,мовчалось...так видно
коли ти рукою в волосся й по пальцям хвилини,
чіпляючись за обручку, як звичку ( ця хмарність)-
чекаючи щастя від долі, від мене...дитини,
чекав випадково на дощ чи омріяну старість...
А вона не приходила, не приходила я...
і котилися сни від знемоги.
Забивалась в куток ( знову твоє ім"я
і дороги... залізні дороги)
Та завтра ти повернешся в мій світ
і від сивини буде лоскотно...знову.
Зачепившись за звичку лавиною літ
ми продовжим цю зрадницьку змову.
крапка
крапка
крапка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228761
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: Biryuza