(Да Вінчі присвячую)
вітрувіанець
я б тебе зрівняла з божеством
а ти мене з землею, звісно ж
я ж - порочна
розкидані кумири всім моїм єством
й гризуться між собою злісно
й остаточно
танцюю свій поганський танець
бо Господу молитись надто пізно
а заочно...
не вмію
вітрувіанець
молю слізно
щоби непорочно
донЕсла я
тяжкий школярський ранець
на Голгофу
апокрифічного
вогню
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228709
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: Наталка Тактреба