Маленька Принцеса сидить на горошині світу,
Червивій зсередини, незмірно старій.
Лиш в небо безмовне зосталось дивитись
Маленькій Принцесі Розтрощених мрій.
Весна замерзає у листі брунатнім,
Метелик у рамці прикрасив стіну.
Яке задоволення – бути крилатим,
А жити у клітці – ніяк не збагну…
Не стали ми вище, ніж просто навшпиньки,
А зорі не сходять до нас ні на крок.
Листи не приходять в поламані скриньки,
Не станеш мудрішим, забувши урок.
А небо і далі лиш мріям досяжне,
І дощ помирає у тиші німій.
І стрічку про щастя ніхто не покаже
Маленькій Принцесі Розтрощених мрій…
24.10.07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228621
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: Рені