Хотіла просто, так, напитись і піти…
Пройти повз вулиці й міста
Насилу володіючи ногами
І розум затуманений обманом…
Життя іде повз мене,
а я йому у цьому помагаю.
І ще стакан, і ти сміливий,
Нема страху – нема життя…
Дороги вже пливуть перед очима
А ти іще береш стакан і п’єш!
Хотіла я забути страх і горе,
Біль втрати випити до дна.
Хотіла просто, так, напитись і піти…
Белькочучи під ніс незрозумілі речі,
Безумства витворявши на столі…
На дні стакана топлячи своє життя,
Не біль ти забуваєш – а себе!
Втрачаєш розум і дурман веде до «раю»
Життя веселе, жарить сміхом.
Та справжнім, чи градусами підігрітим?
Хотіла повернути час назад,
Без зайвих слів – чи може щось сказати…
Тобою володіє алкоголь –
душа для диявола відкрита!
Хотіла просто, так, напитись і піти…
Та зранку довелось вертатись
До болю, страху і життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228584
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: Tanj