Хіба може кохання бути досконалим, коли щоночі,
тільки-но засну, я втрачаю тебе?!
Еріх Марія Ремарк
Така журавлина печаль
Пройшла й огорнула неждано…
Читаємо книгу мовчань,
Іще недописану нами.
Безмовне стискання руки,
дві склянки схололого чаю,
І осад на серці гіркий:
Я в снах тебе, милий, втрачаю.
Ти тут, а свідомість твоя
Далеко, мов ключ в піднебессі.
Я кличу тебе на ім’я,
Лякаюсь—нерідним проснешся.
Та снів непрозора вуаль
Розділить нас, хочеш-не хочеш.
Така незбагненна печаль:
Ми разом й окремо водночас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228564
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: мирослава