Так далеко і так поруч,
Загубив я плину час,
Я готовий йти власноруч,
Але він не бачить нас.
І останнє розставання,
Залишає в мені слід,
Лиш дарую на прощання,
Жовтих руж – холодний цвіт.
Я не знав, що твоє серце,
Просто каменем було,
Не хотіло пригорнути,
І тепла не віддало.
Лиш хотіло все забрати,
Все на попіл розмести,
Тільки в гру легку зіграти,
І залишити плисти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2010
автор: Макс Розвора