Я сплю, і сни мої − такі базальтові.
Ти − сателіт отих розмитих видив...
Життя, події губляться за шпальтами
нудних газет − то фарси, то кориди.
Ти сновигаєш, мов яка сомнамбула,
поміж ряків, − у слово і до слова −
Гіперборея, Атлантида, Шамбала −
реальна, та прихована основа.
А я женуся за твоїми тінями,
ловлюся на гачки непевних літер.
... а небеса були і будуть синіми,
і невловимим, як звичайно - вітер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228449
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2010
автор: Лариса Іллюк