Як щиро жаль той тип людей,
Що під шаблонами існують.
Ані думок, ані ідей,
Їм правила кумир диктує.
Як сірі миші по кутках
Забилися в покорі підлій,
Брехня банальна у словах
І час марний іде на відлік.
Чи загубили своє «Я»,
Чи згнило у душі ганебній?
Не особистість, а мара
Служить прикрасою для меблів.
Їм Божа кара не страшна,
Не знищить аморальні дії,
Для них духовність- це смішна
Та недосяжна в світі мрія.
Яка для людства користь з них,
Що живляться уже готовим?
Здається, це паразитизм,
Не підібрати інше слово.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228186
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.12.2010
автор: Персона Грата