Хтось шлях проклав над Світязем дугою,
Веселка-диво воду п’є з озерця
І виграє красою чарівною,
Дорога ця проходить через серце.
Чарують хвилі білочолі око,
А лебеді з дітками гріють душу,
Хмаринки-казки піднялись високо,
Ліси, мов килим, вкрили берег-сушу.
І я радію, що живу в цім краї,
Що хвилі Світязя – це музика і пісня.
На них, немов на струнах, вітер грає
І творить, щохвилини, різні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228152
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2010
автор: Віталій Назарук