No, Time, thou shalt not boast that I do change:
Thy pyramids built up with newer might
To me are nothing novel, nothing strange:
They are but dressings of a former sight.
Our dates are brief and therefore we admire
What thou dost foist upon us that is old,
And rather make them born to our desire
Than think that we befor have heard them told.
Thy registers and thee I both dety,
Not wondereing at the present nor the past,
For thy records and what we see doth lie,
Made more or less by thy continual haste.
This I do vow and this shall ever be;
I will be true, despite thy scythe and thee.
Ні, Часе, змін твоїх я не зазнав:
Не вразили мене твої дива.
Цих пірамід ніяка новизна
Не зачепила,– міць їх не нова.
Наш рід короткий. Ти ж, старий хитрун,
В лихій омані потураєш нам –
Мовляв, наш задум – то єдиний ґрунт,
На котрім можна збудувати храм...
Тобі та хронікам твоїм – ганьба!
Брехня в них все – й в житті така ж брехня.
І нині, й прісно чергова доба –
Лиш маячня і марнотратство дня.
Тож, істина – це Я. Химеро, згинь!
Хай чорт тобі! Й косі твоїй! Амінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228138
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2010
автор: Богдан Ант