Тебе не сподівалася зустріти
Хоч віртуально, та все ж таки леліти.
Ти так як я пишеш сумні рядки,
Запам’ятаю їх я навіки.
Одного разу ти мене богинею назвав,
Віркрити свою душу ти благав.
Та я не вірила в реальність,
Я думала – це все проста банальність.
Хоч ти далеко, а думки у нас близькі.
Та фрази надто вже слизькі.
Не побачимось ніколи ми напевно.
Та наше спілкування 100% не пройде даремно.
Присвячується В’ячеславу Бондаруку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228094
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.12.2010
автор: Nikol`