Небо вічне і блакитне, вночі у ньому сяють зорі,
Ти моя ніжна і тендітна, і звабна, мов русалка в морі.
Я закохався в тебе миттю, тобі ж подобаються квіти...
Я поведу тебе на поле, де квітів море - не злічити.
Немов волошки, твої очі - грайливі, сині та глибокі.
Зв`язала, вбила, полонила, навіки відібрала спокій.
Ми сидимо посеред поля, проміння бавиться у житі.
Навік віддав тобі я серце, без тебе вже не можу жити.
9 квітня 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228007
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2010
автор: Йожеф Фламберг