нема куди макітру класть мені.
я можу впасти після того, як ліг.
бескінечні стелі, як пустелі,
як в плеєрі пісня на ріплеї.
і піду услід своїм ковткам -
ніхто не зна, а я уже десь там,
де слюні неба у волоссі,
де сміюся - і цього рівно досить.
зорі - сніг Всевишнього, манна із небес.
сидів, дивився. крапка в полі.
не знайде ніхто.
не питатиме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227995
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.12.2010
автор: Tansu