Гражданка Ева, ты не беспокойся,
Пока мурчит котёнком парадиз,
Умой-ка слезы, марш скорее "в койку"
И своему Адаму покорись.
Вари ему из ананасов кашку,
Ревнуй к былому с именем Лилит,
Живи (хоть трудно) мелкою букашкой,
Целуй нежней то место, где болит.
Ты из ребра. Случилось так некстати,
Что влипла в глину по колено здесь.
Глотай теперь в три горла суррогаты
И на грехи наплюй, раз ты в узде.
Сестричка Ева, без истерик, детка,
Пойми, то просто вечности закон.
Судьба адамов – вырваться из клетки,
Ну, а твоя - «хрущёвка» и балкон.
Зачем тебе рыдания и вера,
И тупо ждать, когда погладят вдруг.
Не подавай дурного всем примера,
В надежде, что вернется твой супруг
Возьми в любовники соседа Змея
Ты сильная: не кошка, больше – рысь
Монашка, шлюха, полюби умея,
И ядом поцелуя причастись!
Оригинал Ганны Осадко на украинском языке прочитан здесь:
http://www.stihi.ru/2010/12/10/6388
"Розмова з Евою за фiлiжанкою кави у бар Едвiн"
Кобіто Єво, майте чистий спокій –
Допоки Рай муркоче котеням
Вгамуйте свої сльози і заскоки,
Коріться мужу на ім’я Адам.
Варіть йому із ананасів зупу,
Ревнуйте до минулої Ліліт,
Дивіться на господаря крізь лупу,
Цілуйте руки, ноги і живіт.
Бо Ви – з ребра. Так сталося. Буває.
І мертва глина хляпає з-під ніг...
...А Вас дістали харчпродукти Раю!
...А Вам уже однаково, що гріх...
Сестричко Єво, прошу, без істерик,
Це просто нерви, вічність і закон –
Адамів доля – відкриття Америк,
А Ваша – дві кімнати і балкон.
Воно Вам треба?! Сльози і покора,
Тупе чекання ніжної руки,
Дурна надія, що от завтра, скоро
Він прийде – не на ніч, а на віки.
...................................................
Візьми собі в коханці кума Змія.
Ти ж сильна! Вже не киця, але рись...
Кохай, мала монашко чи повіє,
І трунком, як цілунком, охрестись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227922
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 11.12.2010
автор: miroshnik