Нарешті! Нарешті перший сніг дійшов до місця мого перебування! Я не знаю чи довго він ішов і куди піде далі. Але зараз… Зараз він іде тут, поруч, мене відділяє від сніжинок лише скляна мембрана. Але і це – не перепона. Я запросто можу позбутися її і відчути, яка сніжинка на дотик, але від мого дотику вона розтане…помре в образі маленької крижаної зірочки, що спустилася з небес. Ні…я не простягатиму руки надвір…я не хочу, аби кров хоч однієї сніжини залишилася на моїх руках! Хоча б зараз… ЗАРАЗ залишитися чистою. Шкоди сніжинкам я завдати ще встигну… Хе… ще вся зима попереду…
А поки… поки йде перший сніг…тут… на місці мого перебування…Гарно! Я ще жодній сніжині не завдала шкоди…Але!… поки не вийшла надвір…ПОКИ…
З Першим Грудня!
З Першим Снігом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227844
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.12.2010
автор: barabenka