Накрапа, накрапа, накрапа

Накрапа,  накрапа,  накрапа,
Мов  розкидана  крапель  копа,
Що  збирав  її  Господь,  як  сіно,
Щоб  небесних  коней  напоїть.
Після  праці  пішов  він  спочинуть.
Янголята  у  ту  ж  таки  мить
Позбігались  і  нумо  скидати
Оберемками  краплі  униз:
На  садочки,  дерева,  на  хати.
А  щоби  замочило  і  ліс,
То  покликали  вітер  в  підмогу.
Буде  їм  прочуханка  від  Бога!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227591
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2010
автор: rivnyanin