Пройшли роки, пролинув швидко час,
Та до цих пір в людей болючі рани.
Серця болять за тих, хто не прийшов,
Болять, ятряться рани ветеранів.
По всій Європі з заходу на схід,
Стоять могили нашому солдату.
Сюди приходять голову схилить,
Віддати шану батькові чи брату.
А скільки невідомих ще могил,
Надій ще скільки в серці материнськім,
Все жде, що прийде любий серцю син
І схилить голову в поклоні низькім.
Хай би нічого вдома не робив,
Його гляділа б, як малу дитину,
А ввечері, присівши біля ніг,
Співала колискову пісню сину,
Та це не важко, лиш би був живий,
Виходив вранці з батьківської хати
І мати жде, чекає кожну мить,
Бо сину мати, завжди буде мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227439
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2010
автор: Віталій Назарук