Зелень лісів темніє, наче рута.
Блакить озер з’єдналася з узліссям.
Поля пшениці,- золотом сіяють.
Земля і кров – це кольори Полісся.
Якщо сорочку вишиває мати,
П’ять кольорів сплітаються в єдине.
Такі сорочки гріють душу й тіло,
Їх, мов зіницю, береже родина.
Блакить озерна й золото пшениці
Разом, у парі, прапор нам вінчають.
П’ять кольорів, мов кільця олімпійські,
Це наша гордість і окраса краю.
Між кольорів, що застеляють гладдю,
Краплини крові в вишивку вплелися
І чорний смуток хрестиком лягає,
Ці кольори – історія Полісся.
Щаслива будь і будь завжди багата!
Добра бажаю я тобі, країно!
Цвіти й надалі кольорами райдуг,
Земля моя – Волинь моя єдина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227438
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.12.2010
автор: Віталій Назарук