Ти сердишся - чому лишень
твого плеча торкнусь щокою,
вмить сон спокійною рікою
відносить; чи то ніч, чи день...
Твоє тепло - найкращі ліки
душевних та тілесних ран.
Так солодко моїм вустам
цілунком ніжити повіки.
А пахнеш ти таким чимсь рідним...
Так цукор у дитинстві пах,
чи шоколад в юних літах,
чи вишні цвіт далеким квітнем...
Я буду спати міцно й довго,
вбираючи твоє тепло,
прокинувшись віддам його,
щоб з часом насититись знову.
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227055
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.12.2010
автор: Конвалія