Залишки прози.

Найкращі  з  можливих,
це  перші  й  останні
Обійми,  і  подих  у  ніч.
Я  слід  загубила
Без  слів  у  прощанні,
Бо  зроблена  вся  з  протиріч.
Стою,  нахиляюсь,  а  може  зрадію
І  брякнусь  в  холодну  траву.
Туманом,  пожовклим,
Розгойдує  мрію,
Оту,  що  втопилась  в  ставу.
Занурені  в  коси  зіниці  голодні,
І  вогник  в  слідах  від  жарин.
Як  жаль,  що  єдині  долоні  холодні,
Як  жаль,  що  не  вії  з  краплин.
Закутані  пальці  в  розгойдану  мряку.
За  літо  -  свідомість  руками.
В  повітрі  лишились  веселки  від  знаку,
І  залишки  прози  між  нами...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227053
Рубрика: Нарис
дата надходження 07.12.2010
автор: С. Мабуть Ні...