Невже все так закінчилось між слів?
Між тих розлук і тих страждань що нам приснились...
Невже мене покликати не смів?
Невже в душі криваві рани не гоїлись?
Ми вперто йшли наперекір вітрам і свисту буревію...
Невже тепер покликати Тебе я не зумію?
Як швидко забуваєш Ти мої слова і поцілунки?
І не чекаєш на привіт чи подарунки.
Не хочеш більше знати про причини і проблеми.
Я ж не бажаю далі йти без тебе...
І в замкненому колі, без розради
Я не знаходжу відповіді й правди.
Невже не підемо удвох наперекір праночі?
Невже не зможу подивитись в Твої очі?
Душа німіє і благає про спасіння,
Чи ще залишилась хоч крапелька терпіння?
Куди подіти ті шалені переспіви?
Що крикнути Тобі услід не сміла?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226921
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2010
автор: Mariana