Задимлені, задивлені у вись Карпати,
діткнулися вершечками до хмар.
П’ю вашу тишину і хочу обійняти,
Сягнути сонця, наче чарівний Ікар.
Кожна гора - пишноволоса панна -
у сукні атласній так гордо височить.
В обіймах вітру все ж недоторканна -
краплина неба із очей сніжить.
Ступаю в піну біло-ружі запашну
Лишаю слід , як спогад про кохання.
Від серця відриваю душу я свою,
Нахай блукає у Карпатах, як зізнання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226829
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2010
автор: Окрилена