Благаю: ти просто будь...
Не треба ні сліз, ні прощі.
Хай схимниці являть блуд,
Хай глузд розіпнуть на площі.
Хай „шабаші” лисих гір
скерують безумство в пращу.
Не слову, а вчинкам вір –
бо серцю в довірі краще.
Людина людині звір -
це друг тобі в очі каже.
Вір йому, і перевір –
удвох вам варити кашу.
В стосунках поріс будяк,
і дай колючкам тим раду!
Добро твоє жде подяк -
життя підсуває зраду.
Убити – смертельний гріх,
довіру убити - злочин?
Хто бачить межу, поріг? –
Феміді закрито очі!
Усупереч логіці будь,
затисни зубами стогін.
З ким разом з’їв солі пуд –
не стане судити строго.
Пік зради – куди не глянь,
брехні у житті по вінця.
Паяци чужих гулянь
під бубни брудних червінців,
по крові і черепах -
йдуть душі із світла в темінь...
Трупним смородом світ пропах,
з праху вийшли - до праху йдемо.
Поторочу гріховну з нас
блуд очей дістає незрячих.
Амнезією хворий час –
лікувати б його, одначе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226745
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2010
автор: Omega