Моїй дружинi, Ользi
Як проб'ється крiзь скло трава,
Як скiнчаться усi слова,
Як сам час припинить ходу —
Я прийду.
Ти побачиш наступний день,
I посеред iнших знамень
Зрозумiєш, що ти i бог —
Ви удвох.
А коли я пiду за грань,
В тому натовпi сподiвань
Вкрита попелом голова —
Мов вдова.
Мов останнiй докiр грiха,
Що не спить, не мовчить, не вщуха!
I — лише погубах: прощай...
Не зважай...
I коли я просто умру,
Й час продовжить безжальну гру —
Тут i з'являться знов слова:
Й всi дива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226730
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: Богдан Ант