З вiкна злетiла, де писав я небо,
i в серце впала — ранiшня зоря.
Тепер дивлюсь на небо, нiби в тебе,
немов стою поблизу вiвтаря
в природнiм храмi, й все, що навкруги,
земля i зорі,— то моє довiку.
Й менi так млосно, нiби до снаги
переказать тобi, багатоликiй,
весь свiт, що я побачив у тобi,
весь свiт, який менi прожити треба,
аби збагнути цей солодкий бiль —
кохання.
Й написати небо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226729
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: Богдан Ант