Якби знати, коли
Упадеш серед чистого поля
На порозі нової війни…
Серед шепоту прілого сіна
Завивань невгамовних вітрів
Тісно, мілко… В думках пробиваючи стіни
Та серйозні ті стіни…
І по справжньому боляче б’ють
Хоч думки, та куди вже їх діну
Змити, сплюнути, вирвати лють
(інструментами… в ніжну вагіну)
І залишити світле і ясне
(якби знати, де впасти… завчасно)
Бо не вийде отак…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226725
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: Йожеф Фламберг