Ти бачив, як народжується смерч
у серці Азії? Як гуснуть метастази
роз'ятреної золотом Орди
і гасне день. І здичавілий вітер
терзає срібнорунне Дике Поле
мільйонами розжарених копит...
Ти бачив, як хриплять фортечні мури
в обіймах стужавілого аркану?
в безсилий крик беззахисного горла
вгризається затроєна стріла?
Ти бачив,як темніють ясні зорі,
кричить трава, німіють осокори
і кров'ю захлинається вода?
Ти бачив? чув? палив, рубав і різав?
Ти гвалтував? Ти пив гарячу кров?
Чи ти хоч раз в своїм житті упився
безкарністю роз'юшеної волі,
роздоллям невідплатного гріха?
Ні, сину мій. Той, хто не їв з ножа
живого, ще пульсуючого серця -
нізащо не зуміє осягнути
солодкої знемоги всепокори,
розчинення в безликості юрби...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226722
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: Yaremko