Роки тебе (ну майже) не змінили.
Відбиток часу лиш деінде промайне.
А очі завше видають в тобі, мій милий,
Хлопчину юного, що так смішив мене.
Роздратування, злість, похмурий погляд.
Пусте, це тимчасово, це мине.
І знову разом, і знов зі мною поряд
Хлопчина милий, що так смішив мене.
Бажання моє виконать зумієш.
Крізь часу вибрики й химери не спіши.
Допоки ми не … Ну… ти ж розумієш.
Юними жартами частіш мене сміши.
Якщо праві всі ті, хто вірить в Будду,
Якщо відродимось із потойбічних снів,
Тільки тебе шукати в світі буду,
Щоб ти мене так весело смішив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2010
автор: Валентина Курило