помахай рукою на прощання ,
не побачимся більше ніколи...
подивися на це все востаннє,
розвернись, і піди у спокою...
ці дерева, ці трави, цей запах,
такий рідний тобі аромат,
все відходить за обрій, на захід,
все відходить за спину, назад...
все що було колись тим єдиним,
тим насправді єдиним тобі,
стане зараз "колись там любимим"
і згадається лиш на зорі
коли старість зненацька застане
ностальгічним по скроням вином,
от тоді пам'ять трошки відтане
і згадається все що було...
перший рейс, літак, трап, таксі,
і стоїш перед рідною мамою,
квіти вже майже всі відцвіли,
і табличка потроху іржавіє...
3.12.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226314
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.12.2010
автор: Андрій Бутенко