Я чекаю на Діда Мороза.
Виглядаю удень і вночі.
Сподівання,як гостра заноза
Ранить сумнівом серце мені.
А що,раптом,він десь заблукає?
Омине мої дивні краї?
І такий мене сум огортає.
Навіть сльози течут уві сні!
Я ж готуюсь,неначе в дитинстві!
Клею зірочки в хатніх кутках.
Під ялинку вкладаю гостинці,
Як годитья в пристойних домах!
Загадала чарівні бажання.
Тільки він зможе їх відгадать!
І готова всю ніч ,до світання
Дід Мороза невтомно чекать!
Він приїде,як принц,в лімузині,
Заспіває привітним баском.
Привезе в запашном мандарині
Мої мрії,що пахнуть бузком!
Проведе по кімнаті рукою,
Зачарує повітря,мов сном.
Побудує,на мить,наді мною
Сходи щастя чарівним мостом.
Я по ним піднімуся у небо,
Зачерпну повну пригоршню сну!
Там знайду життєдайну потребу
І любов"ю ії загорну!
Дід Мороз!Не відмов у проханні!
Я так вірю у силу твою!
І віддячу ,як слід, на прощання-
Напишу тобі вірш на снігу!
© Copyright: Лариса Магдалинская, 2010
Свидетельство о публикации №11012032486
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226131
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2010
автор: Лунная соната