відчим осені відчай
переболить повільно і витончено
закляття висєчено
розплющю очі
і побіліють шрами творчості
хоча мені не впізнати
примари ображеної
без жодної зморшки емоції
майже живе відображення
посивіє колір крові
прикро
і засмаглої шкіри золото
поглине тьма
зло вилито
і у пащі відчую холодно
то виростають ікла
мого оскалу срібло
у тиші мертвого голосу
не пробуди
ніби розпеченим оловом
її ім`я останнє слово
я маю дотерпіти сон свідомо
2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226093
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.12.2010
автор: Латишев Сергій