А ми втрачаємо вітрила.
Холодний вітер жалить кров.
Нас тисне відцентрова сила
Одне від одного.
І знов
Ми, одинокі в океані,
Підвладні зливам і штормам,
Шукаємо рятунку там,
Де не знайти.
І тільки ранні
На небу зорі проростуть,
Пробоїни б латать –
І в путь.
У нас же клопіт –ще поранить.
Та в саме серце, в саму суть.
А хмари знову грім несуть.
Обоє корчимось від болю…
Подай мені спасіння круг.
Або пусти мене на волю
До берегів, яких нема…
Поки не все ще вкрила тьма.
Був торт, шампанське і свіча…
Чого нам ще не вистача?
Невже то ми були колись?
Як густо хмари затяглись…
….В твоїй руці моя рука…
Сльозу змиває сіль морська…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225988
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.12.2010
автор: Анна Живаго