Сьогодні я з батьками розмовляю.
Про всяку всячину тихенько розповім.
Про рідних і сусідів все, що знаю.
Бо це було колись цікаво їм.
І що онуці ми вже справили весілля.
Що пес наш занедужав і помер.
І що мішечки з травами і зіллям
Висять ще на горищі дотепер.
Що яблунька дала плодів чимало.
Що ми, нарешті, вже полагодили дах.
Ну а про те, що хата пусткой стала,
Що туга чорним звіром по кутках,
Що хоч би раз, відкривши очі вранці,
Відчути рідний дотик на плечі -
З світлиною батьків у чорній рамці
Не розмовляю, про це ми помовчим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225899
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2010
автор: Валентина Курило