Вона проживає тисячі життів.
Вона щодня народжується і вмирає.
І дивиться на тебе з висоти птахів.
Та кожного Вона любов'ю огортає.
Вона тече струмками і річками.
І слухає шум трав і шурхіт крил
Тих ангелів, що їй допомагають
Не вмерти, вижити, йти далі крізь віки.
За неї полягли мільйони предків.
Вони Її любили й віддали життя.
І були горді тим, що українці
Вмерали на устах з Її ім'ям.
Невже не бачите, не чеєте, не знаєте,
Як вона мучиться і просить: "Поможи!.."
За що боролися, скажіть, за що боролись
Ті люди, що життя в них відбирали вороги?!
Мені так боляче... і пробирає сум
До самих недрів мого серця... чуєш, друг?
Чому сидиш ти, наче, мотузками скутий,
І кляпом рота, ніби, хтось стулив?
Вставай, біжи і зупини розруху!
Хіба такої долі в Бога ти просив?!
Ти глянь, ти подивись що творить клята влада!
Вони вбиває знову мирний наш народ!
І не вбиває тіло... а псує нам душу...
Знову забравши те, чого в нас не було.
Тож не дивися ти на право і на ліво
Вставай же ти, біжи, кричи, твори!
Борися ти за Матінку Вкраїну,
За Україну.. і для неї ти живи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225855
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.12.2010
автор: Hellen Black