А я прокинулась сьогодні
Із думкою що скоро в Рай
Так швидко щось проходять будні
Як час спинитись не благай
Отож прокинулась.. я бачу
Химерну постать в дзеркалі
О ні сьогодні я не плачу
Не зробиш злого ти мені
Вже ‘sun’ на сході заглядає
В чуже вікно та не в моє
Та прийде час і завітає
Його проміння золоте
Суворий ранок ллє туманом
Як змії в вранішнім ліску
Світ обійма мене обманом
І робить скло з свого піску
Мені не страшно і не сумно
Хоч знову я на самоті
Я може й не чиню розумно
Та віддаю тепло Тобі
Тобі мій сонячний промінчик
Тобі сизий туман в руках
Тобі цілющих сил пагінчик
Тобі веселий сміх в гробах
100 різних масок щохвилини
100 різних ритмів і думок
100 незрівнянних древ краплини
100 русел у пустих річок
Я бачу й серце родить сміх
Зречених дум сухі долини
Не роблять з сміху мертвих гріх
І я малюю з душ картини
Сонце горить у вишині
Цей лицар гордий й безпощадний
Я біль залишила в труні
Він був поганий нам порадник
День до обіду вже пройшов
Та й досі я сама блукаю
Крізь думи сум століть пройшов
Я ж щастя у житті шукаю
Кілька миттєвостей і день
Зірве усі плоди безликі
Як Демон у саду вишень
Збере як кров душі без ліку
Сміється Небо з висоти
Бо я стою на роздоріжжі
Я прагну волі й як і ти
Пред храмом впала у підніжжя
Святим цей храм для когось є
Та я не бачу тут спасіння
Зоря ж примарний знак дає
Моя дорога в голосіннях
Розкішний захід в Небесах
Дарує крові прохолоду
Я бачила себе у снах
Так як дивилася у воду..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225840
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.12.2010
автор: Доця Люцифера