Ляля Бо
Я видалила з поетрі сторінку,
Зі злості написала тріолет,
О, Боже мій, чого не зробить жінка,
Як крила втратить, не почавши злет.
Якщо заплаче - зразу істеричка,
Втече, піде - слабка і всі діла...
Безграмотно? Прости, погана звичка.
Коли згорають фенікси до тла,
Ніхто за них не править панахиду,
Відродиться ж! Їх суть буття така.
"Згоріли крила. Мабуть, знову схибив" -
Сказав спокійно змучений Ікар...
jaryj
Не схибив... Може трішки помилився,
Проте сьогодні він вже лине у політ.
Він фенікс, що із попелу зродився -
Палкий тобі сьогодні, феніксе, привіт!
Рости, живи і динамічно розвивайся,
Шукай натхнення у коханні повсякчас
Й ворогами навісними ти не переймайся -
Вони лиш заздрити постійно мають час.
01.12.2010 року Україна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225838
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 02.12.2010
автор: jaryj