Ти хочеш білих крил,
Та ти ніколи не літаєш!
Любові хочеш ти завжди.
Хоч серце каменем в тобі.
Ти хочеш крил, вони тобі потрібні,
Твоя любов високо в далечі.
Літати краще ніж ходити,
Сьогодні тут, а завтра там...
У нашому житті буває все,
І сніг на сонці, він не тане.
І дощ не стримує вогня.
Змінився світ, його привичні ролі.
Звикати легко у житті,
Та забувати завжди тяжкою.
Протоптана трава… так легше йти.
Якщо ти знаєш світ, то все прекрасно.
Приходить час і хочеш ти кричати,
Так стане краще, ти повір.
Звільнити все і заново почати,
Забути все чим перше жив.
Такий цей світ, заплутане усе.
Змінився він, а ти борись.
Бо світ неначе бурне море,
А проти хвилі не підеш.
Ми розбиваємо могутні хвилі.
Ми море вивчили усе,
Усе в житті ми покорили.
Та час нескорений людьми…
Можливо ти стоїш, а час іде…
Ти контролюєш все, а час тебе.
Обманиш ти мене, та час тебе знайде.
Так складно все, та все пройде.
Нескорене підкорить інший,
Не пройдене, пройдуть усі.
Загадані твої загадки,
Та відповідь почують всі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225829
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.12.2010
автор: Taras-Жужик