Стоїш одна біля пустого ліжка,
Вдихаєш осінь крізь прочинене вікно.
Наче руда, а, може, чорна кішка
П’є валер’янку – п’єш терпке вино.
Вже в’ївся запах спаленого листя
В медову шкіру голками дощу.
Ти чуєш голос схибленого міста
Крізь пластикову шибку. «Не пущу!», -
Кричиш до ворона, що сів на підвіконні
І гострим поглядом читав твої думки,
(Твої думки законно-незаконні)
Без права власності на зламані рядки.
Самотньо-ідеальний погляд мрії
Збиває з пантелику глядачів.
Аншлаг в твоїй виставі без події.
Перебороти можна й без мечів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225799
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.12.2010
автор: Julia July