Прийшла зима з морозом, сонцем.
Промінчик глянув у вікно.
Чомусь зрадливе зараз сонце:
Не пестить ніжністю воно.
А до весни ще так далеко...
Хоч дні пташками все летять
І в висі тануть, як лелеки.
Не зупинить, і не здогнать.
Такі холодні довгі ночі.
І сліпить очі білий сніг.
Та не справдились сни пророчі,
Лиш чую долі гіркий сміх..
І тихо- тихо цвіт вишневий
твої приховує сліди...
Не скоро вітер полудневий
Нестиме пахощі весни.
Як тихо скрізь!.. Та не заснути,
Хоч серце вже не жде чогось.
Думки і мрії уже скуті...
Проснеться ранок... вже ось-ось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225732
Рубрика: Философская лирика
дата надходження 01.12.2010
автор: Н-А-Д-І-Я