Мені сьогодні Сонце подзвонило
Й сказало, що не буде вже світить,
Сказало, що втомилось дуже,
І має просто відпочить.
А ще учора, Вітер п’яний
Зустрівсь на кручі край ріки -
Пішов шукати кращу долю
За обрій знаної землі.
Він сильний був й робив, дай Боже,
По небу хмари так ганяв!
А як нап’ється, то тривожив
Степи рясні і цвіт ламав,
А часом, навіть із корінням
дуби столітні виривав.
А тут ось що!
Пішов.. не хочу…
Й мовляв – шукай дурних.
Хай краще інший політає,
Хай люди його і клянуть.
Пішла б до Місяця посидить,
Про те, про се погомоніть,
Він добрий і дав би згоду
Яскраво землю освітить.
Даремно Місяця шукати –
його удома вже нема,
Пішов Зірочкам показати
Нові небачені моря.
Мені сьогодні Сонце подзвонило
Й сказало, що не буде вже світить,
А я ніяк не розуміла…
Для мене тільки, не для всіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225563
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2010
автор: Слатко Лала