Хочеш, я подумки відправлю тебе в небо?
Та чи потрібен ти там зі своїми гріхами?
Краще землю топчи до мозолів ступнями
І спокутуй ті гріхи тут, сам...без мене.
Нехай клюють тебе по голові вороги
І втикають свої леза в серце щодня вони,
Ти їх образив, коли плювам їм в їх очі,
Коли витирав об їх душі ноги щоночі...
А вони ж, колись були твоїми друзями
Й потребували від тебе допомоги...
То й терпи невігласу ці прикрості,
Бо, як ти тоді постанеш перед Богом?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225451
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.11.2010
автор: Макієвська Наталія Є.