Страшнiше, мабуть, не буває,
коли лишаєшься один,
коли навколо свiт зникає,
а хтось близький стає чужим.
Тодi в душi стає порожньо,
i бiль так ехом вiдбива,
немов навколо все безбожньо,
i свiтло зло так поїда.
Чекаєш тихо свого свiтла,
iснуєш з часткою душi,
i нишком дивишся в обличчя,
щоб iншу частку вiднайти.
Коли ти в натовпi блукаєш,
коли не знаєш куди йти,
себе на думцi ти спiймаєш,
що ДОКИ ЩО самотнiй ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225418
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2010
автор: Skifius