От і знову сама з собою -
тінь моя розуміє мене.
За вікном моїм вітер бродить -
пошпигує, і дремене.
Попетляє, як лис облізлий,
у моїм осіннім саду,
де ще листя осіння пісня
зачепилась за віть руду,
де ще промінь останній грає,
хоч і небо згортає синь,
де горобчиків сірих зграя,
де шпаківня чека весни.
Я й сама, наче та шпаківня,
що гостинності дух трима.
Але в серці згасає пісня,
хоч завії іще нема
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225220
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2010
автор: Omega