Давай пограємося в «Друзі» -
Набридло грати у «Кохані»,
Давай залишимося в тузі -
Навік забудемо про спальню...
Тобі так краще? Я – не проти.
Шукаєш іншої? Будь ласка.
Не допоможуть привороти -
Скінчімо, врешті, нашу казку.
У „Обдури мене” - зіграєм?
В „Затримуєшся на роботі”?
В "Як звуть нову коханку?" (Майя?)
Втікаєш з нею від турботи?..
...
О, мій коханий друже-зрадник,
Невже вернутись закортіло?..
Пробач, та тут я безпорадна -
Віддала іншому я тіло.
Віддала іншому я душу -
І він тепер у мене в спальні.
Йому коритися я мушу -
У нас не гра, а все реально.
А ти іди, мій давній друже,
І не вертайся вже ніколи,
Та не засмучуйся тим дуже,
Життя – це гра… А ми – актори…
29.11.2010
* Навіяно віршем Журавки "Гра" (http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225077)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2010
автор: Le Magnifique