Он гріб новий без запиту лежить –
Чиясь майбутня домовина.
Межа життя і смерті – тайна мить,
Пройде її якась людина.
Не знати достеменно хто, який
У гробі буде спочивати:
Багатий, бідний, молодий, старий?
Хто буде гріб цей проводжати?
Сьогодні в когось видиме життя
На всіх парах, в ділах вирує.
Свого не помічає він кінця,
На нього завтра смерть чатує.
Хтось довго йшов до гробу крізь життя,
Терпів тяжкі випробування.
Для нього смертний час – як здобуття,
До Бога ввись це підіймання.
Щоб смерть нежданою нам не була,
Її не треба забувати,
Із милосердям провести життя,
Страшний суд Божий пам’ятати!
19.08.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225177
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2010
автор: С.Плекан