Слова, слова, багато слів,
Багато слів, а не для мене.
То безліч мертвих слів, німих,
Говорять їх, і стигне небо.
Чому я маю чути їх?
І думати, що це важливо?
Назустріч з посмішкою йти,
Ще й уклонятися учтиво?
Чому я вірю їм, чому?
Навіщо серце калатає?
Що так сподобалось йому?
Чому? Душа моя не знає...
Можливо, й мертві ці слова,
Та серед них одне, та сяє.
Там серце відповідь шука,
А як знайде, то оживає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225132
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2010
автор: Олена Кузнєцова